нас уже
4524
 
  UA   RU
 
ОГОЛОШЕННЯ Керівництво Знай наших
  ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ

Місія, завдання та форми діяльності
Наша історія
Відзнаки
Наглядова Рада
Експертна рада
Наші партнери
Золота медаль
Новини
ЗМІ про нас
Фотоальбом
Приєднатися
Контакти

  ВІТАЄМО З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ

  Служба підписки на Вісник обдарованої молоді

E-mail:
Ваше ім'я:
 

  ДІЯЛЬНІСТЬ

Законодавство

  ФАЙЛОВИЙ АРХІВ

Видання союзу обдарованої молоді
Науково-популярний журнал КРАЇНА ЗНАНЬ
01.1 Математика
01.2 Фізика
01.3 Астрономія і космонавтика
01.4 Інформатика
02 Хімічні науки
03 Біологічні науки
04 Геологічні науки
05 Технічні науки
07 Історичні науки
08 Економічні науки
09 Філософські науки
10 Філологічні науки
11 Географічні науки
12 Юридичні науки

Реклама:

Ви знаходитесь тут: Головна ›› 07 Історичні науки ›› Анархізм та повстанський рух в Центральній та Південно-Східній Україні в період національно-демократичної революції (1917 - 1921 рр.) (частина 3)

 

Анархізм та повстанський рух в Центральній та Південно-Східній Україні в період національно-демократичної революції (1917 - 1921 рр.) (частина 3)

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

 

          У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, предмет, об’єкт, хронологічні  та територіальні межі дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення роботи, охарактеризовано особистий внесок здобувача та апробацію результатів дисертації.

          Перший розділ дисертації «Стан наукової розробки, джерельна база та методологія дослідження» складається з трьох підрозділів, в яких розглянуті теоретико-методологічні засади дослідження, висвітлено стан наукової розробки проблеми у вітчизняній та зарубіжній історіографії, проаналізовано джерела, залучені до написання праці. У першому підрозділі «Історіографія дослідження» поданий аналіз наявної літератури по темі дисертації та визначені основні напрями дослідження. З урахуванням наукових, концептуальних, ідейно-політичних критеріїв історію діяльності анархістів та керованого ними повстанського руху в Центральній та Південно-Східній Україні можна умовно поділити на чотири періоди, які відображують розвиток історіографічного процесу в післяреволюційні, радянські і пострадянські часи.

          Перший період історіографії охоплює 1920-ті – початок 1930-х років. Перш за все це праці радянських дослідників -  М.Равіч-Черкаського, Я.Яковлева, В.Залежського, які були спрямовані на ідейний розгром анархістської ідеології 1.

          Політичні діячі Д.Лебідь, Р.Ейдеман, І.Тепер в своїх творах відверто принижували позитивні аспекти махновських повстанців, ставлячи собі за мету дискредитацію анархістського руху Н.Махна 2. Популярна праця В.Руднєва, в якій автор підкреслює «контрреволюційність» повстанського руху, очолюваного анархо- комуністом Н.Махном 3. Увагу проблемі участі анархістів у розвитку та формуванні

махновського руху приділив радянський історик Д.Ерде. Його стаття «Політична        __________________________

1 Равич-Черкасский М. Махно и махновщина / М.Равич-Черкасский. – Екатеринославское Всеукраинское изд-во Екатеринославского отд., 1920. – 20 с.; Яковлев Я. Русский анархизм в великой русской революции / Я.Яковлев. – Х., 1921. – 87 с.; Залежский В. Анархисты в России / В.Залежский. – М., 1930.

2 Лебедь Д.З. Итоги и уроки трех лет анархо-махновщины /Д.З.Лебедь. – Х.: Всеукраинское государственное изд-ние, 1921. – 54 с.; Эйдеман Р. Очаги отаманщины и бандитизма / Р.Эйдеман. – Х.:Изд –ние Укрпура , 1921. – 32 с.; Тепер (Гордеев) И. От «единого анархизма» к стопам румынского короля / И.Тепер (Гордеев). – К.: Молодой рабочий, 1924.    – 121 с.

3 Руднєв В. Махновщина: Популярний нарис / В.Руднєв. – Харків, 1928. – 95 с.

 

програма анархо-махновщини» 4 містить цікавий аналіз впливу анархізму на махновський рух, однак не всі положення, сформульовані автором, є достатньо обґрунтованими.

          В межах можливої у радянських умовах об’єктивності слід вважати дослідження М.Кубаніна, яке, в більшій частині, базувалося на вивченні економічних особливостей махновського руху 5. На жаль, його праця не позбавлена окремих фактичних помилок, та незважаючи на цей недолік, вона протягом тривалого часу залишалась практично єдиною монографією, де було розглянуто не лише еволюцію анархо-махновського руху, а й розповідалось про складні взаємини Н.Махна з анархістами, представниками Радянської влади та Добровольчої армії.

          В цілому, праці першого періоду, не дивлячись на їхнє ідеологічне забарвлення, відіграли позитивну роль у вивченні історії анархізму та повстанського руху в Україні.

          Другий період тривав з початку 1930-х років до початку 1950-х років. У зв’язку з утворенням в СРСР тоталітарного режиму, культу особи «вождя» Й.Сталіна, вивчення історії всіх партій, в тому числі й анархістського руху, крім більшовиків, було фактично призупинено. Наряду з меншовиками і есерами, анархісти також були оголошені «дрібнобуржуазними»,  «антирадянськими» силами 6.

          У зв’язку з громадянською війною в Іспанії, у ході якої анархісти виступали ідейними опонентами комуністів, в 1939 р. вийшла праця Ом.Ярославського, яка мала не стільки науковий, скільки політично-пропагандистський характер 7. Автор жорстоко розкритикував діяльність іспанських анархістів. Проте висвітленню історії анархізму та повстанського руху в Україні доби 1917-1921 рр. автором не було приділено достатньої уваги.

          Третій період історіографії анархізму та повстанського руху Центральної та Південно-Східної України припадає на другу половину 1950-х – середину 1980-х років. Під впливом «хрущовської відлиги» почалося більш ґрунтовнє вивчення історії різних політичних рухів та партій, які діяли на початку ХХ століття. Яскравою на цьому фоні є публікація С.Сєманова в 1966 р., яка започаткувала новий етап «махнознавства» 8. В даній праці автору вдалося ввести до наукового обігу багато нових матеріалів, запозичених із іноземних видань. Але оцінка залишалася старою: анархізм – це контрреволюційний рух. Найцікавішими в роботах С.Сєманова є матеріали про перебування Н.Махна за кордоном і про долю його сім’ї.

          Під час процесу часткової десталінізації з’являються також праці В.Коміна, С.Канева, Є.Корноухова, автори яких на базі історичних джерел подають цікавий фактичний матеріал про події в загальноросійському масштабі, але в оцінках революції в Україні і її дійових постатей радянська історіографія так і не змогла ______________________________

4 Ерде Д. Політична програма анархо-махновщини / Д.Ерде //Літопис революції. – 1930. – №1. – С. 41-64; - №2.                  – С. 28-50.   

5 Кубанин М. Махновщина / М.Кубанин. – Л.: Прибой, 1928. – 228 с.

6 Волин М., Попов Н. Очерки истории Коммунистической партии (большевиков) Украины / М.Волин, Н.Попов. – Х., 1931; Попов Н. Очерки истории ВКП(б) / Н.Попов. – М., 1936.

7 Ярославский Е. Анархизм в России (Как история разрешила спор между анархистами и коммунистами в русской революции) / Е.Ярославский. – М.: ОГИЗ, 1939. – 117 с.

8 Семанов С.Н. Махновщина и её крах / С.Н.Семанов //Вопросы истории. – 1966. - №9. – С. 37-60.

відійти за межі «контрреволюційності анархізму та повстанського руху» 9. В зв’язку з чим протягом третього періоду історіографії анархізму та повстанського руху Центральної та Південно-Східної України радянська історія відстоювала повну неспроможність анархістського вчення, ворожого соціалістичній ідеології.

          Відзначимо, що саме в цей період значний вклад в історіографію зазначеної проблеми внесли зарубіжні дослідники. Праці Дж.Джоула і Д.Герена містять інформативні огляди історії анархістського руху 10.  Особливе місце посідає монографія П.Авріча, присвячена розгляду і концептуальному аналізу історії анархістського руху в Росії на початку ХХ століття 11. На найвищий науковий рівень питань анархізму та повстанського руху Центральної та Південно-Східної України західна історіографія виходить з другої половини 1970-х років. У 1976 р. в праці американського історика М.Палія, повстанський рух Н.Махна трактувався як воєнний самозахист українського селянства від руйнуючих його економічний базис різних політичних режимів 12. Доречним доповненням до наукової думки М.Палія стало дослідження М.Мале, в якому автор, вперше в західній історіографії, звернув увагу на політичний, соціально-економічний та воєнний аспекти анархо-махновського повстанського руху, виявляючи співчуття до його ідеалів 13. Дослідник Ф.Сисін намагався розглянути національний аспект махновщини 14. 

          Підводячи підсумок дослідженням зарубіжних науковців можна констатувати, що головний їх недолік був пов'язаний з недостатньою джерельною базою. Проте вони зробили певний внесок у розробку питань анархізму та повстанського руху Центральної та Південно-Східної України.

          Четвертий період починається з кінця 1980-х – початку 1990-х років і триває до сьогодення. Сучасний період історіографічної доби співпадає з новими історичними та суспільно-політичними умовами формування незалежної України. Для цього періоду характерним є початок його неупередженого дослідження та плюралізм оцінок.

          Ламаючи старі догми і стереотипи радянської доби щодо критики ідеології анархізму, історики з принципово нових позицій підходили до висвітлення означеної проблеми. Вони звернули увагу на причини поразки анархістського повстанського ______________________________

9 Комин В.В. Банкротство буржуазных и мелкобуржуазных партий России /В.В.Комин. – М.: Мысль, 1965. – 284 с.; Канев С.Н. Октябрьская революция и крах анархизма / С.Н.Канев. – М.: Мысль, 1974. – 415 с.; Канев С.Н. Революция и анархизм: Из истории борьбы революционных демократов и большевиков против   анархизма (1840-1917 гг.) /С.Н.Канев. – М.: Мысль, 1987. – 328 с.; Корноухов Е.М. Борьба партии большевиков против анархизма в России /Е.М.Корноухов. – М.: Политиздат, 1981. – 192 с.

10 Joll J. Die Anarchisten / J. Joll. – Berlin, - Frankfurt a.M., Wien, 1969; Guerin D. Anarchismus: Begriff und Praxis / D.Guerin. – Frankfurt a.M., 1967.

11 Avrich P. The Russian anarchists / P. Avrich. – Princeton, 1967.

12 Paliy M. The Anarchism of Nestor Makhno, 1918-1921 / M. Paliy - Seattle and London: University of  Washington                   Press, 1976.

13 Malet M. Nestor Makhno in the Russian Civil War / M. Malet. – London: The London School of Economics and Political science, 1982.

14 Sysyn F. Nestor Makhno and Ukrainian Revolution the Ukraine, 1917-1921.: A Study in Revolution / F. Sysyn. – Cambridge-Massachusetts, 1977. – P. 271-304.

руху завдяки, перш за все, репресивним заходам комуністичної партії проти анархістів. Так, В.Верстюк приділив увагу розкриттю суспільно-політичних питань анархо-махновського руху, як масового революційного селянського повстанства.        Його наукові розробки спрямовані також на розкриття взаємовідносин махновців з більшовицькою партією 15. В.Волковинським було зроблено акцент на дослідженні воєнно-політичної діяльності анархо-повстанських загонів Н.Махна, а також на самій постаті відомого отамана 16. Ці твори викликали значний резонанс в науковому світі. Історикам вдалося докладно вивчити політичну діяльність Н.Махна, але в їхніх роботах недостатньо уваги було приділено впливу анархо-комуністів на формування і розвиток повстанського руху. Частково цей недолік подолав О.Тимощук, який детальніше висвітлив в своїй праці взаємодії анархістів-комуністів з махновськими повстанцями 17. Ґрунтовне дослідження анархізму в Україні зробив історик О.Лебеденко, який в докторський дисертації вперше проаналізував історію виникнення анархізму в Україні 18.

          У 1997-1999 р. вийшли монографії відомого українського дослідника В.Солдатенка, в яких автор по новому докладно розглянув етапи розвитку державотворчої діяльності українства в часи національно-демократичної революції 1917-1921 рр., а також вперше проаналізував ставлення українських політичних партій до анархістського руху 19.

          У наш час з’являється чимало наукових публікацій, присвячених значенню та ролі анархістів у революційних подіях. Їхня особлива риса полягає в поглибленні персонального та краєзнавчого аспекту. Перш за все це стосується наукових

розробок відомих вчених Д.Архірейського та В.Ченцова 20.

          На сторінках своїх праць науковці В.Іваненко та А.Голуб досліджують теоретичні аспекти «бакунінсько-кропоткінського» анархізму, якого дотримувався Н.Махно, а саме питань ставлення відомого анархо-комуніста Н.Махна до державного устрою та його пропозиції щодо «влаштування життя без влади».

______________________________

15 Верстюк В.Ф. Махновщина: селянський повстанський рух на Україні (1918-1921) / В.Ф.Верстюк. – К.: Наукова думка, 1992. – 368 с.

16 Волковинський В. Батько Махно / В.Волковинський. – К.: Товариство «Знання» України, 1992. – 48 с.

17 Тимощук А.В. Анархо-коммунистические формирования Н.Махно / А.В.Тимощук – Симферополь: Таврия, 1996. – 190 с.

18 Лебеденко А.М. Анархизм в Украине кон. ХІХ – нач. ХХ в.:  Дисс. док. ист. наук 07.00.01 / / А.М.Лебеденко. – К., 1996. – 428 с.

19 Солдатенко В.Ф. Українська революція: концепція та історіографія / В.Ф.Солдатенко. – К.: Книга пам’яті України, 1997. – 416 с.; Солдатенко В.Ф. Українська революція: концепція та історіографія (1918 – 1920) / В.Ф.Солдатенко. – К.: Книга пам’яті України, Видавничий центр «Просвіта», 1999. – 508 с.;  Солдатенко В.Ф. Українська революція: Історичний нарис / В.Ф.Солдатенко. – К.: Либідь, 1999. – 946 с.

20  Архірейський Д.В., Ченцов В.В. Махновці після «махновщини»: чутки і реалії (1921-1929) / Д.В.Архірейський, В.В.Ченцов //Грані. – Дніпропетровськ, 1998. –№11. – С. 116-123; Архірейський Д.В. Марш на Захід (останній рейд Нестора Махна) / Д.В.Архірейський //Грані. – Дніпропетровськ, 2004. -№2. – С. 29-34; -№3. –С. 36-42.

 

 

 

Вчені зробили висновок, що анархізм Н.Махна не був повним безвладдям 21.

          Історики Р.Вєтров і С.Донченко досконало розглянули діяльність політичних партій різних типів і напрямків, які існували в Україні наприкінці ХІХ – початку ХХ століття, з’ясували причини ліквідації багатопартійної системи. Щодо діяльності анархістів, то автори лише побіжно виділили махновський рух, як приклад діяльності анархістських загонів, який був в Центральній та Південно-Східній Україні 22.

          Сьогодні дослідники вивчають анархістський рух по окремих регіонах України. Так Я.Мотенко дає картину селянсько-повстанського руху, який виник на Харківщині наприкінці революції в 1920-1921 рр., автор показує негативне ставлення місцевого селянства до воєнно-комуністичних заходів, які вживала Радянська влада в Україні, а також подає перелік селянсько-повстанських загонів, які діяли на території Харківської губернії в 1921 р. 23. Історик Ю.Федоровський дослідив повстанський рух під проводом Н.Махна в Донбасі 24.

          Основні аспекти досліджуваної тематики знайшли відображення у кандидатських дисертаціях українських  дослідників М.Боровика, В.Чопа, Т.Мармазової 25. Певний внесок в розробку досліджуваної тематики зробив історик О.Михайлюк, який в своїй праці кваліфікував повстанство як «соціальний бандитизм» 26. 

          Підводячи загальний підсумок аналізу літератури та визначаючи стан наукової розробки теми дослідження слід визнати, що в сучасній історичній науці поки що немає конкретного комплексного дослідження діяльності анархістів-комуністів та сполученого з ними повстанського руху в Центральному та Південно-Східному регіоні України, остаточно не з’ясовані взаємовідносини анархо-комуністів з повстанством. Отже, обрана автором тема дисертаційної роботи до сьогодення вивчена далеко не в повному обсязі, що й зумовило її вибір для докладного та всебічного дослідження.

______________________________

21 Іваненко В.В., Голуб А.І. Анархізм Нестора Махна: повторення пройденого чи пошуки нових утопій / В.В.Іваненко, А.І.Голуб //Борисфен. – 1994. -№6. – С. 24-25; Голуб А.І. Погляд великодержавника чи кредо інтернаціоналіста? / А.І.Голуб //Козацтво. – 1993. -№1. – С. 59-60.

22 Вєтров Р.І., Донченко С.П. Політичні партії в першій чверті ХХ століття (1900-1925 рр.) / Р.І.Вєтров, С.П.Донченко. – Дніпродзержинськ – Дніпропетровськ: Поліграфіст, 2001. – 245 с.

23 Мотенко Я.В. Селянський повстанський рух у Харківський губернії (1921) / Я.В.Мотенко //Грані. – Дніпропетровськ, 2007. -№3. – С. 32-35.

24 Федоровський Ю.Р. Повстанський рух в Донбасі та Махно: Автореф. дис. канд. іст. н.: 07.00.01 /Ю.Р.Федоровський. – Донецьк, 2000. – 19 с.

25 Боровик М.А. Анархістський рух в Україні (1917-1921 рр.): Автореф. дис. канд. іст. н.: 07.00.01 / М.А.Боровик. – К.: КНУ, 2002. – 19 с.; Чоп В.М. Махновський рух в Україні 1917-1921 рр.: проблеми ідеології, суспільного та військового устрою: Автореф. дис. канд. іст. н.: 07.00.01 / В.М.Чоп. – Запоріжжя, 2002. – 19 с.; Мармазова Т.І. Історіографія повстанського руху в Україні під проводом Н.І.Махна (1918-1921 рр.): Автореф. дис. канд. іст. н.: 07.00.06 / Т.І.Мармазова. – Донецьк, 2003. – 17 с.

26 Михайлюк О.В. Селянство України в перші десятиліття ХХ ст.: Соціокультурні процеси: Монографія / О.В.Михайлюк. – Д.: Тов. «Інновація», 2007. – 456 с.

 

 
Існує щось рідкісніше, тонше, більш дивовижне, ніж обдарованість. Це здатність визнавати обдарованість інших.

Елберт ХАББАРД

  СЛОВО ГОЛОВИ СОЮЗУ
Вадим Герасимович

Будьмо собою і не зважаймо, що наш шлях крізь терни, адже він веде до немеркнучих зірок!

  ПРИЄДНАТИСЯ

Освіта та... новий погляд на освіту

Яндекс.Метрика

Освітній портал Коаліція українських неурядових організацій
Реклама:
    Copyright © 2005-2010 Офіційний сайт ВМГО "Союз обдарованої молоді" (СОМ) All rights reserved Cоздание сайтов