нас уже
4524
 
  UA   RU
 
ОГОЛОШЕННЯ Керівництво Знай наших
  ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ

Місія, завдання та форми діяльності
Наша історія
Відзнаки
Наглядова Рада
Експертна рада
Наші партнери
Золота медаль
Новини
ЗМІ про нас
Фотоальбом
Приєднатися
Контакти

  ВІТАЄМО З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ

  Служба підписки на Вісник обдарованої молоді

E-mail:
Ваше ім'я:
 

  ДІЯЛЬНІСТЬ

Законодавство

  ФАЙЛОВИЙ АРХІВ

Видання союзу обдарованої молоді
Науково-популярний журнал КРАЇНА ЗНАНЬ
01.1 Математика
01.2 Фізика
01.3 Астрономія і космонавтика
01.4 Інформатика
02 Хімічні науки
03 Біологічні науки
04 Геологічні науки
05 Технічні науки
07 Історичні науки
08 Економічні науки
09 Філософські науки
10 Філологічні науки
11 Географічні науки
12 Юридичні науки

Реклама:

Ви знаходитесь тут: Головна ›› 09 Філософські науки ›› Стилістична парадигма філософствування як естетична проблема: автореф. дис. ... канд. філос. наук: 09.00.08 (частина 2)

 

Стилістична парадигма філософствування як естетична проблема: автореф. дис. ... канд. філос. наук: 09.00.08 (частина 2)

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В умовах формування української держави як самостійного та автономного суб’єкта геополітики особливого значення набувають гуманітарні науки, зміст яких продукує ідеологію становлення й розвитку суспільства. Визначальна роль у формуванні світогляду належить філософії, яка консолідує найвищі сенси духовності в гранично абстрагованій та сфокусованій формі. Сучасна філософія перебуває у своєрідній світоглядній кризі, яка відбивається й на самому предметному полі змісту філософствування, і на методології розв’язання окреслених питань. Така ситуація передбачає низку чинників-детермінант, що її спричинюють. У сучасній еклектичній культурі все більшого значення набувають інтеграційні процеси між філософією та літературою, що легітимізують уніфікацію означених сфер духовного життя. Такі тенденції яскраво виявлено у філософському романі ХХ ст. (про що йдеться, наприклад, в однойменній монографії В. Герасимчук), феномені есеїзму (ґрунтовний дискурс цього явища пропонує М. Епштейн), обґрунтуванні легітимності літературності у філософському дискурсі (простежуємо в поглядах Ж. Дерида, Р. Барта, Ю. Крістєвої, Ж. Дельоза, Р. Якобсона, які ґрунтуються на теоретичних розробках російської школи формалістів), відсутності чітких дефініцій у категоріальному апараті сучасної філософії. Така екстраполяція образності в наукову сферу академічної філософії призводить до негації ефективності філософствування як найвищого рівня абстракції. Особливості сучасного філософського дискурсу спричинюють процес естетизації культури. Подолання такої тенденції уніфікації філософії та літератури, філософічності та образності, що має на меті виокремлення специфічно філософського змісту певного типу філософствування на противагу естетичному способу репрезентації, кристалізовано в понятті стилістичної парадигми філософствування. Дослідження стилістичних парадигм філософствування передбачає диференціацію художності, образності, метафоричності та поетики з науковими детермінантами світогляду. Така типологізація історії філософії розкриває можливості подолання кризового характеру сучасного філософствування, який демонструє яскравий плюралізм проблематики й методології, відсутність консенсусу й ефективної комунікації. Стилістична парадигма філософствування продукує особливий тип літературності, який являє собою систему керівних принципів організації словесності, загальні правила вербальних практик. Світоглядна криза, яскраво презентована сучасним філософствуванням, ґрунтується на такому типі літературності, метою якого є не трансляція певного семантичного змісту інформації, а досягнення максимального впливу на реципієнта, руйнація стереотипів мислення, що продукує появу своєрідного афективного стану адресата. Тому сучасну епоху можна назвати епохою не комунікації, а декламації. Наочним прикладом висловленої тези може слугувати ситуація в сучасному українському політикумі, суспільних відносинах, особливостях роботи мас-медіа, специфіці сучасного мистецтва, де особливого, визначального статусу набуває маркований простір, на противагу самобутності та самоцінності художнього твору. З огляду на окреслену проблематику дослідження стилістичних парадигм філософствування в їхньому естетичному змісті є актуальним питанням для сучасної гуманітаристики.

Ступінь наукової розробки проблеми. В історії вітчизняної й зарубіжної філософської думки існує кілька спроб систематизації та типологізації парадигм філософствування. Базуючись на диференціації проблемного поля окремого типу філософії Е. Гуссерля, В.О. Конєв пропонує змістовну типологію основних парадигм філософствування. С.Л. Катречко в основу класифікації парадигм філософствування покладає критерій історичних детермінант епохи становлення певного стилю філософствування. К.Х. Момджян виділяє рефлективний (онтологічний) та валюативний (етико-аксіологічний) стилі філософствування. П. Куртц пропонує соціо-культурологічну специфікацію парадигм філософствування. Р. Рорті вирізняє чотири жанри філософії, які демонструють своєрідну специфіку проблемного поля та методології його вирішення. Як бачимо, естетичний аналіз наявних парадигм філософствування було проведено тільки локалізовано, у межах іншого роду проблематики, без належної уваги до означеного питання.

Категорія стилю у філософській та мистецтвознавчій практиці має тривалу історію формування, становлення й дискусій. Історія визначення змісту цієї категорії рясніє такими відомими іменами, як Платон, Аристотель, Л. Бюффон, В. Власов, Г. Вьолфлін, Г. Гете, П. Імбс, Ф. Ніцше, А. Шопенгауер, О. Шпенглер, Л.С. Бергер А.С. Доценко, О. Литвинов, Д.С. Лихачов, О.Ф. Лосєв, Л.Б. Мізіна, Д.С. Наливайко, Дж. Ньюмен, Є. Панофський, Б.О. Парахонський, О. Соколов, І. Тен, Н.П. Чечель, та ін. Разом з тим, ідеологічної єдності в розумінні змісту цієї категорії в сучасному дискурсі не запропоновано, що становить ще один проблемний момент у зазначеному дослідженні.

Категорію парадигми опрацьовано в доробках таких авторів, як Л. Вітгенштейн Т. Кун, П. Фейєрабенд, М.В. Савостьянова Е.В. Соколов, В.С. Степін та ін. Проте, як зауважує М.В. Савостьянова, широке використання цього поняття надзвичайно розмиває межі логічного вжитку категорії парадигми. Тому для реалізації завдань дослідження необхідні деталізація та конкретизація поняття парадигми, її структури й атрибутивних рис, що здійснено з опорою на доробок зазначених авторів.

 

 
Існує щось рідкісніше, тонше, більш дивовижне, ніж обдарованість. Це здатність визнавати обдарованість інших.

Елберт ХАББАРД

  СЛОВО ГОЛОВИ СОЮЗУ
Вадим Герасимович

Будьмо собою і не зважаймо, що наш шлях крізь терни, адже він веде до немеркнучих зірок!

  ПРИЄДНАТИСЯ

Освіта та... новий погляд на освіту

Яндекс.Метрика

Освітній портал Коаліція українських неурядових організацій
Реклама:
    Copyright © 2005-2010 Офіційний сайт ВМГО "Союз обдарованої молоді" (СОМ) All rights reserved Cоздание сайтов