нас уже
4524
 
  UA   RU
 
ОГОЛОШЕННЯ Керівництво Знай наших
  ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ

Місія, завдання та форми діяльності
Наша історія
Відзнаки
Наглядова Рада
Експертна рада
Наші партнери
Золота медаль
Новини
ЗМІ про нас
Фотоальбом
Приєднатися
Контакти

  ВІТАЄМО З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ

  Служба підписки на Вісник обдарованої молоді

E-mail:
Ваше ім'я:
 

  ДІЯЛЬНІСТЬ

Законодавство

  ФАЙЛОВИЙ АРХІВ

Видання союзу обдарованої молоді
Науково-популярний журнал КРАЇНА ЗНАНЬ
01.1 Математика
01.2 Фізика
01.3 Астрономія і космонавтика
01.4 Інформатика
02 Хімічні науки
03 Біологічні науки
04 Геологічні науки
05 Технічні науки
07 Історичні науки
08 Економічні науки
09 Філософські науки
10 Філологічні науки
11 Географічні науки
12 Юридичні науки

Реклама:

Ви знаходитесь тут: Головна ›› 09 Філософські науки ›› Стилістична парадигма філософствування як естетична проблема: автореф. дис. ... канд. філос. наук: 09.00.08 (частина 6)

 

Стилістична парадигма філософствування як естетична проблема: автореф. дис. ... канд. філос. наук: 09.00.08 (частина 6)

У підрозділі 1.3. „Поняття стилістичної парадигми філософствування. Основні методологічні засади” впроваджено дефініцію вихідного поняття дослідження.

Для філософської методології термін „стиль” порівняно новий. З’ясування поняття стилю відбувається також за допомогою таких визначень, як „форма” і „зміст” (А.С. Доценко), „метод”, „спосіб” або „напрям” (Л.Г. Бергер, Д.С. Наливайко), „норма” (Є. Панофський) та ін. Разом з тим, як слушно зауважив О.Ф. Лосєв, „стиль” і „світогляд” повинні бути об’єднані. У понятті стилю закладено фундаментальні засади, які розкривають його зміст і доводять ефективність обраного напряму дослідження. По-перше, це констатація цілісності й завершеності. По-друге, стиль органічно поєднує будову, форму, зовнішнє та зміст, сенс, внутрішнє навантаження твору. Третім аргументом в обранні стилістичного напряму дослідження є іманентна приналежність стилю традиції. Здатність упізнавати стиль, вирізняти його з інформаційного потоку та розуміти його зміст і значення передбачає обізнаність, приналежність традиції. Отже, стиль є також способом кодування й фіксації інформації.

Поняття стилю близьке за значенням до поняття парадигми. Та якщо стиль визначають щодо певної ідейно-смислової єдності продукту художньої творчості, то термін „парадигма” використовують щодо наукових відкриттів, які базуються на ідеологічній єдності та взаємній відповідності. Отже, і категорія стилю, і поняття парадигми визначають певну ідейно-смислову цілісність, континуальність мислення, той необхідний світоглядний контекст, у якому дійсність отримує цілісне органічне тлумачення й розуміння. Стиль акумулює особливості художньої творчості, спосіб репрезентації ідей та образів, що її відображають. Парадигма окреслює простір і зміст наукового дискурсу в органічному зв’язку й злагодженості. Для висвітлення того проблемного поля, що складає зміст нашого дослідження, необхідно поєднати ці два поняття. Отже, стилістична парадигма філософствування – це органічна єдність домінантної ідеї та способу її репрезентації, яка екстраполює здатність до створення смислового континууму, що визначає специфіку мислення, мовлення та культури в цілому.

У другому розділі – „Історичні типи стилістичних парадигм філософствування” – розкрито зміст основних парадигм філософствування та типів літературності, продукованих ними.

У підрозділі 2.1. „Інтуїтивний міфопоезис Платона. Онтологічна парадигма філософствування” проаналізовано основні домінантні ідеї платонівського філософствування в їхньому парадигмальному значенні.

Метафізичні засади платонівської парадигми демонструють структуровану, чітко організовану онтологію. Таке уявлення про всесвіт як розумно впорядковану систему з жорсткими зв’язками детермінації слугувало керівним принципом для створення видатних філософських систем, як наприклад, Плотіна, Августина Аврелія, І.Д. Скота та ін. Душа людини ґрунтується на тих самих метафізичних засадах, що й онтологія, тому гносеологічні та епістемологічні акти мають беззаперечну референцію в дійсності, яка перебуває в постійному становленні, що спричинює протиріччя в процесі пізнання. Подолати ці невідповідності пізнання можливо шляхом адекватної методології, суть якої, за Платоном, у вдалому поєднанні філософствування й літературності. Онтологічне обґрунтування аксіології також є парадигмальним для подальшої філософії. Стиль філософствування Платона обумовлений змістом основних домінантних ідей його концепції світорозуміння. Естетичне як визначальний чинник метафізики, онтології та гносеології репрезентує особливе інтуїтивне міфопоетичне світосприйняття, що складає сутність його методології пізнання. Філософствування Платона репрезентує специфічний семантичний тип літературності, що полягає в метафізичній істинності слова, яке своїм звучанням відкриває зміст Універсуму.

 

 
Існує щось рідкісніше, тонше, більш дивовижне, ніж обдарованість. Це здатність визнавати обдарованість інших.

Елберт ХАББАРД

  СЛОВО ГОЛОВИ СОЮЗУ
Вадим Герасимович

Будьмо собою і не зважаймо, що наш шлях крізь терни, адже він веде до немеркнучих зірок!

  ПРИЄДНАТИСЯ

Освіта та... новий погляд на освіту

Яндекс.Метрика

Освітній портал Коаліція українських неурядових організацій
Реклама:
    Copyright © 2005-2010 Офіційний сайт ВМГО "Союз обдарованої молоді" (СОМ) All rights reserved Cоздание сайтов