нас уже
4524
 
  UA   RU
 
ОГОЛОШЕННЯ Керівництво Знай наших
  ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ

Місія, завдання та форми діяльності
Наша історія
Відзнаки
Наглядова Рада
Експертна рада
Наші партнери
Золота медаль
Новини
ЗМІ про нас
Фотоальбом
Приєднатися
Контакти

  ВІТАЄМО З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ

  Служба підписки на Вісник обдарованої молоді

E-mail:
Ваше ім'я:
 

  ДІЯЛЬНІСТЬ

Законодавство

  ФАЙЛОВИЙ АРХІВ

Видання союзу обдарованої молоді
Науково-популярний журнал КРАЇНА ЗНАНЬ
01.1 Математика
01.2 Фізика
01.3 Астрономія і космонавтика
01.4 Інформатика
02 Хімічні науки
03 Біологічні науки
04 Геологічні науки
05 Технічні науки
07 Історичні науки
08 Економічні науки
09 Філософські науки
10 Філологічні науки
11 Географічні науки
12 Юридичні науки

Реклама:

Ви знаходитесь тут: Головна ›› 09 Філософські науки ›› Стилістична парадигма філософствування як естетична проблема: автореф. дис. ... канд. філос. наук: 09.00.08 (частина 7)

 

Стилістична парадигма філософствування як естетична проблема: автореф. дис. ... канд. філос. наук: 09.00.08 (частина 7)

 

У підрозділі 2.2. „Естетичність дискурсивного стилю. Гносеологічна парадигма І. Канта” розкрито ідеологічні засади кантіанського способу філософствування.

 

 

Кантіанська парадигма фіксує екстраполяцію метафізичних принципів зі сфери онтології у сферу гносеології. Тому дискурсивні процедури пізнання стають визначальними в специфіці кантіанського стилю філософствування. Зміст кантіанської методології полягає в оперуванні філософськими категоріями, що зумовлює особливий дискурсивний стиль ходу думки. З огляду на це семантиці й синтаксису текстів властиві лаконічність, лапідарність, мінімум літературності при максималізації філософічності змісту. Суб’єктові надано право та обов’язок самостійного обґрунтування цінностей, що складають зміст його життя. Тому філософія Канта не переконує, не змушує до правильного вибору силою естетичного й риторичного впливу. Його мета – спокійне доведення, точний та послідовний виклад об’єктивних, на думку І. Канта, принципів і постулатів, що є орієнтирами свідомого буття .

 

 

Філософствування І. Канта ґрунтується на синтаксичному типі літературності, зміст якого полягає в когеренції суджень у несуперечливу й логічно послідовну систему обґрунтування домінантної ідеї. Установлення істини не обмежене іменуванням. Думка потребує експлікації, лінійного розгорнення, демонстрації її правильності й безпомилковості.

 

 

У підрозділі 2.3. „Легітимізація свободи в аксіологічній парадигмі філософствування Ф. Ніцше” обґрунтовано домінантне значення валюативного характеру цінностей як засобу конституювання дійсності.

 

Ніцшеанська парадигма локалізує, фокусує метафізику та онтологію, „замикає” їх на проблематиці філософії життя. Цей світоглядний поворот визначає зміст основних домінантних ідей, що складають ідеологічний базис цього типу філософствування. Релятивний характер метафізичних та онтологічних засад парадигми продукує заміну гносеології герменевтикою. Відсутність сталих істин спричинює нескінченність інтерпретацій. Становлення й розвиток культури являє собою циклічну зміну традицій одна одною. У подоланні сталої традиції, яка „виснажилася” в ході тривалої експлуатації й втратила можливості подальшої експлікації розвитку культури, полягає зміст епістемології. Методологія „алогічного символізму” дозволяє, з одного боку, доволі адекватно й концептуально викласти зміст філософствування, а з іншого – залишає достатньо простору для „свободи” інтерпретації, що є передумовою свободи творчості. Антропологічні засади парадигми складають магістральний напрям цього типу філософствування. Найбільш продуктивною силою проголошено волю до влади, ірраціональний чинник, який є основою організації порядку, а отже й раціоналізації. З огляду на це аксіологія постає найважливішим принципово-стратегічним орієнтиром людського життя. Ніцшеанська парадигма філософствування продукує особливий тип літературності, який базується на вишуканій метафоричності, музичній виразності та інтелектуальній варіативності, представленій у вигляді афоризмів, принципах притчі та ін. Певний провокаційний характер означеного типу літературності, метою якого є максимальна інтенсифікація рецепції, акцентує, таким чином, прагматичний аспект комунікації засобами художності, що й слугує основою для його називання та диференціації.

 

 
Існує щось рідкісніше, тонше, більш дивовижне, ніж обдарованість. Це здатність визнавати обдарованість інших.

Елберт ХАББАРД

  СЛОВО ГОЛОВИ СОЮЗУ
Вадим Герасимович

Будьмо собою і не зважаймо, що наш шлях крізь терни, адже він веде до немеркнучих зірок!

  ПРИЄДНАТИСЯ

Освіта та... новий погляд на освіту

Яндекс.Метрика

Освітній портал Коаліція українських неурядових організацій
Реклама:
    Copyright © 2005-2010 Офіційний сайт ВМГО "Союз обдарованої молоді" (СОМ) All rights reserved Cоздание сайтов