нас уже
4524
 
  UA   RU
 
ОГОЛОШЕННЯ Керівництво Знай наших
  ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ

Місія, завдання та форми діяльності
Наша історія
Відзнаки
Наглядова Рада
Експертна рада
Наші партнери
Золота медаль
Новини
ЗМІ про нас
Фотоальбом
Приєднатися
Контакти

  ВІТАЄМО З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ

  Служба підписки на Вісник обдарованої молоді

E-mail:
Ваше ім'я:
 

  ДІЯЛЬНІСТЬ

Законодавство

  ФАЙЛОВИЙ АРХІВ

Видання союзу обдарованої молоді
Науково-популярний журнал КРАЇНА ЗНАНЬ
01.1 Математика
01.2 Фізика
01.3 Астрономія і космонавтика
01.4 Інформатика
02 Хімічні науки
03 Біологічні науки
04 Геологічні науки
05 Технічні науки
07 Історичні науки
08 Економічні науки
09 Філософські науки
10 Філологічні науки
11 Географічні науки
12 Юридичні науки

Реклама:

Ви знаходитесь тут: Головна ›› 10 Філологічні науки ›› Поетичне моделювання прекрасного в українському фольклорі: традиційний ідеал: автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.07 (частина 2)

 

Поетичне моделювання прекрасного в українському фольклорі: традиційний ідеал: автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.07 (частина 2)

 

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

 

 

Актуальність дисертаційної теми. У сучасному глобалізаційному світі найактуальнішою проблемою стає пізнання феномену людини як осердя вивчення закономірностей життя давніх культур і цивілізацій, трансформації суспільств протягом тисячоліть, з’ясування онтологічної природи етносів і націй, а відтак дослідження їхньої ментальності, психології, прогнозування агресивних і толерантних форм співіснування тощо. У контексті таких методологічних підходів набуває важливого значення вивчення стабільних факторів розвитку, що пов’язані з традиційними формами духовно-практичного освоєння світу людиною, зокрема з формуванням ще з періоду синкретизму сфери універсалій, що набували ознак ідеалу як соціонормативної характеристики і зберігали як для колективу, так і для індивіда домінантну роль. Цей процес формування традиційного ідеалу як компонента народного світогляду відбувався безпосередньо з формуванням мови, мислення, першоелементів світогляду і яскраво відображений у фольклорі. Адже однією з найважливіших рис світогляду (незважаючи на різні моделі: космоцентричну, теоцентричну, антропоцентричну) була й залишається протягом тисячоліть сфера уявного, бажаного, пов’язана з духовно-практичним освоєнням довкілля. У фольклорі сфера прекрасного, довершеного, бажаного заполонює весь простір, що пов’язаний як з образами природи, речей, так і людини. Специфіка фольклорних жанрів неодмінно впливає на концентрацію цієї ідеальної сфери, надто коли це стосується безпосередньо традиційного ідеалу людини.

 

         В українській (та й, зрештою, європейській і світовій) фольклористиці майже немає спеціальних досліджень ідеалу у фольклорі загалом та ідеалу людини зокрема. Опрацьований як філософська категорія (ідеал, ідеальне) чи категорія естетики (естетичний ідеал), ідеал людини у фольклорі досі не знайшов системного висвітлення, можливо, ще й із тих причин, що зусилля науковців були зосередженні на пізнанні далеких минулих епох, у яких шукали джерел формування народностей та націй з метою самовизначення, самоідентифікації.

 

         Про ідеальний образ людини у фольклорі принагідно писали ще в добу романтизму, коли відбувалося нагромадження великої кількості уснопое-тичних матеріалів – передусім народних пісень і дум. М. Максимович, М. Го-голь, І. Срезневський, П. Лукашевич, О. Бодянський, М. Костомаров, П. Ку-ліш чимало прислужилися утвердженню в науці думки про високий розвиток усної традиційної творчості народу в минулому, кожен по-своєму реалізовуючи й актуалізовуючи імператив «До джерел!». Для дослідників і збирачів усної народної поетичної творчості у період романтизму було одним із пріоритетів розглядати твір як мистецьке поєднання в ньому краси з історичним наповненням; естетичний компонент засвідчував давність походження фольклору, своєрідність світосприймання та світовідтворення українців. Відтак це послужило основою  вивчення ідеального, символічного у зіставленні з реальним побутовим на прикладі обрядової та необрядової лірики та епіки (М. Максимович, Я. Головацький, М. Костомаров). Згодом помітний внесок в осмислення ідеального світу окремих образів казок, легенд, пісенних жанрів, дум, замовлянь, голосінь, загадок здійснили О. По-тебня, П. Чубинський, М. Драгоманов, П. Житецький, І. Франко, М. Павлик, М. Сумцов, Б. Грінченко, В. Шухевич, Д. Яворницький, Я. Новицький, В. Гнатюк, М. Грушевський, І. Свєнціцький, К. Сосенко, Ф. Колесса, В. Петров та ін.

 

У ХХ столітті ідеал у фольклорі вивчали мало – за окремими жанрами і лише з позицій класових. У зв’язку з активізацією наукових пошуків та вдосконаленням фольклористичної методології в другій половині ХХ століття розпочато вироблення нових підходів до розуміння багатьох явищ фольклорної традиції. Праці М. Рильського, О. Дея, І. Березовського, М. Шубравської, М. Шульги, І. Денисюка в Україні, В. Гусєва, О. Лосєва, К. Давлєтова, А. Петрухіна, Б. Путилова, К. Чистова у Росії містять постановку проблеми дослідження естетичного ідеалу у зв’язку з реалістичним мистецтвом. Не позбавлені раціональних міркувань, ці не зовсім спеціальні щодо вивчення ідеалу у фольклорі студії на сьогодні сприймаються як певний етап його опосередкованого осмислення. Нині багато уваги етичному та естетичному компонентах в усній традиційній культурі приділяють  філософи М. Попович, С. Кримський, фольклористи Л. Копаниця, В. Буряк, В. Давидюк, І. Зварич, М. Дмитренко, О. Киченко, Н. Лисюк, Н. Ярмоленко, С. Китова, О. Яковлева, О. Павлов, О. Гінда, Я. Поліщук, Я. Гарасим,  О.  Вертій, І. Швед та ін.

За сучасних умов, коли предметне поле фольклористики окреслюється чіткіше, поєднуючи широке й вузьке розуміння поняття «фольклор», є можливість врахувати найрізноманітніші праці вітчизняних і зарубіжних дослідників, що вивчали чи пізнають усну творчість як багатошарове й багатовекторне явище традиційної нематеріальної культури, культури переважно вербальної, комунікативної, але й такої, що є своєрідним спадком давніх і нових епох, адже, за висловом американського вченого А. Дандеса, «фольклор універсальний: був завжди і, швидше за все, буде завжди»

 

[1].

 

У центрі фольклорних творів завжди перебуває людина, стосується це народної фантастики, обрядово-ритуальної сфери, героїчної поезії чи побутових жанрів. Ця людина у фольклорі – своєрідний образ самого народу як ідеального носія безсмертя. Звідси відповідно й випливає погляд на ідеал людини у фольклорі як на традиційний конструктивний елемент, що дає можливість пізнати багато аспектів світогляду народу, його менталітету, національного складу мислення, закономірностей динаміки усної нематеріальної культури, естетики  колективної творчості та визначенні пріоритетів людської діяльності в контексті внутрішніх та зовнішніх чинників інформаційно-культурного обміну, формування майбутнього образу світу. Відтак пізнання через фольклор людини як представника народу, нації за сучасних умов набуває  особливої наукової актуальності, адже спрямоване на вдосконалення самої людини, практику взаємин у співвідношеннях «людина – людина», «людина – соціум», «людина – нація», а ширше: «нація – нація», «людина – людство».

 

Вивчення поетичного моделювання прекрасного у фольклорі, ідеального образу людини актуалізується ще й із тієї причини, що герої усної творчості, як правило, перебувають у стані стресів, афектів, конфліктів, що потребують своєрідних вирішень чи емоційних «нейтралізацій» – таких, щоб гармонізували особистість та її взаємини з іншими представниками соціуму, і пов’язана з віднаходженням головних смислів концептосфери прекрасного в усній культурі. Морально-етичний, естетичний ідеали безпосередньо пов’язані із психологізмом фольклору. Цей аспект потребує більше уваги. Інтроспекція психоаналітичного методу на фольклорному матеріалі дозволяє глибше розкрити проблему ідеального героя як сформованої Самості, котра  пройшла складний шлях індивідуації через ряд ініціацій (тут важливим об’єктом є казки, обрядова календарна та родинна творчість – купальська, весільна, поховальна тощо). Опис ідеального у фольклорі, таким чином, зачіпає, з одного боку, проблему послідовного аналізу світогляду і психологічних рис народу, а з іншого – питання змістовних функціональних властивостей універсалій і поетичних форм у фольклорному контексті.



[1]           Дандес А. Фольклор: семиотика и/или психоанализ. – М.: «Восточная литература», 2003. – С.13.

Партнер рубрики: http://ohapka.com

 

 
Існує щось рідкісніше, тонше, більш дивовижне, ніж обдарованість. Це здатність визнавати обдарованість інших.

Елберт ХАББАРД

  СЛОВО ГОЛОВИ СОЮЗУ
Вадим Герасимович

Будьмо собою і не зважаймо, що наш шлях крізь терни, адже він веде до немеркнучих зірок!

  ПРИЄДНАТИСЯ

Освіта та... новий погляд на освіту

Яндекс.Метрика

Освітній портал Коаліція українських неурядових організацій
Реклама:
    Copyright © 2005-2010 Офіційний сайт ВМГО "Союз обдарованої молоді" (СОМ) All rights reserved Cоздание сайтов