нас уже
4524
 
  UA   RU
 
ОГОЛОШЕННЯ Керівництво Знай наших
  ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ

Місія, завдання та форми діяльності
Наша історія
Відзнаки
Наглядова Рада
Експертна рада
Наші партнери
Золота медаль
Новини
ЗМІ про нас
Фотоальбом
Приєднатися
Контакти

  ВІТАЄМО З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ

  Служба підписки на Вісник обдарованої молоді

E-mail:
Ваше ім'я:
 

  ДІЯЛЬНІСТЬ

Законодавство

  ФАЙЛОВИЙ АРХІВ

Видання союзу обдарованої молоді
Науково-популярний журнал КРАЇНА ЗНАНЬ
01.1 Математика
01.2 Фізика
01.3 Астрономія і космонавтика
01.4 Інформатика
02 Хімічні науки
03 Біологічні науки
04 Геологічні науки
05 Технічні науки
07 Історичні науки
08 Економічні науки
09 Філософські науки
10 Філологічні науки
11 Географічні науки
12 Юридичні науки

Реклама:

Ви знаходитесь тут: Головна ›› 10 Філологічні науки ›› Поетичне моделювання прекрасного в українському фольклорі: традиційний ідеал: автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.07 (частина 11)

 

Поетичне моделювання прекрасного в українському фольклорі: традиційний ідеал: автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.07 (частина 11)

          Розділ третій – «Поетизація людини в народній обрядовій творчості» – розкриває особливу специфіку виявів моделювання прекрасного в усній творчості співвідносного з природою, що призводить до актуалізації його функціонального аспекту – творення іншої реальності.

         У підрозділі 3.1 – «Природа як засіб формування ідеального в людині»   йдеться про взаємопроникнення тематичних полів «світ природи» і «світ людини» в аспекті осягнення топологічних структур її буття, почуттів, моралі, органічний гармонійний приклад краси природи для наслідування людиною в своєму житті, аксіологічної значущості природи, мудрого співіснування людини і природи. Ця паралель віддавна зафіксована у фольклорі принаймні у трьох вимірах: як «коефіцієнт реальності» (О. Аста-ф’єв) у художній свідомості, як словесні символи, як форма об’єктивації художнього ідеалу. Відповідно вербальний вимір природи у текстовому просторі фольклору – художня універсалія, а символічне значення образів продиктоване стереотипами щодо предметів, явищ, істоти (зірка, місяць, сонце, вогонь, вода, ворон, зозуля, пара голубів), що виступає символом і виконує роль психологічного паралелізму, зіставлення, нерідко – контрасту. Зауважимо при цьому, що семіотизація психологічних проблем походить із рослинного світу. Це особливо властиве українській народній обрядовій ліриці та пісням про кохання й родинне життя.

         У підрозділі 3.2. – «Ідеалізація персонажів у колядках та щедрівках» – простежено особливості величання людини в зимовій календарно-обрядовій творчості: ідеальний господар, ідеальна господиня, ідеальний парубок. ідеальна дівчина. Підкреслено одну з найважливіших функцій ідеалізації персонажів – прогностичний оптимізм. При ідеалізації людини застосовано модель природовідповідності й очікуваного позитивного результату (вдалого заміжжя дівчини, доброго приплоду худоби, багатого врожаю), що сприяє радості господарів, «звеселенню їхнього дому». Поетичне моделювання прекрасного відбувається з допомогою паралелі: природа – людина. Як у природі досягнуто ідеалу, гармонії, так і серед людей наповненість, самодостатність природи передбачає таку ж саму ідеальну картину й для людини. Сивая зозуленька облітає сади, три тереми: А в першому – красне сонце, //А в другому – ясен місяць, //А в третьому – дрібні зірки. //Ясен місяць – пан господар, //Красне сонце – жінка його, //Дрібні зірки – його діти.[1]

 

З органічного оптимізму природи людина переносила у своє життя ідеал стосунків, із світлою вірою дивилась у завтрашній день. Отже, мета колядок і щедрівок – «дім звеселити» (О. Потебня), спрогнозувати щасливе майбутнє через символічну ідеалізацію самої людини (ідеальний господар,  охоронець роду і родини, ідеальна господиня, ідеальний парубок, ідеальна дівчина, ідеальні діти) не як побажання, а як дійсність, підвищивши її суспільний статус та господарський стан тощо. 



[1]           Колядки та щедрівки: Зимова обрядова поезія трудового року /Упоряд., передм. і приміт. О. І. Дея; нотний матеріал упоряд. А. І. Гуменюк. – К.: Наук. думка, 1965. – С.50.

 
Існує щось рідкісніше, тонше, більш дивовижне, ніж обдарованість. Це здатність визнавати обдарованість інших.

Елберт ХАББАРД

  СЛОВО ГОЛОВИ СОЮЗУ
Вадим Герасимович

Будьмо собою і не зважаймо, що наш шлях крізь терни, адже він веде до немеркнучих зірок!

  ПРИЄДНАТИСЯ

Освіта та... новий погляд на освіту

Яндекс.Метрика

Освітній портал Коаліція українських неурядових організацій
Реклама:
    Copyright © 2005-2010 Офіційний сайт ВМГО "Союз обдарованої молоді" (СОМ) All rights reserved Cоздание сайтов