нас уже
4524
 
  UA   RU
 
ОГОЛОШЕННЯ Керівництво Знай наших
  ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ

Місія, завдання та форми діяльності
Наша історія
Відзнаки
Наглядова Рада
Експертна рада
Наші партнери
Золота медаль
Новини
ЗМІ про нас
Фотоальбом
Приєднатися
Контакти

  ВІТАЄМО З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ

  Служба підписки на Вісник обдарованої молоді

E-mail:
Ваше ім'я:
 

  ДІЯЛЬНІСТЬ

Законодавство

  ФАЙЛОВИЙ АРХІВ

Видання союзу обдарованої молоді
Науково-популярний журнал КРАЇНА ЗНАНЬ
01.1 Математика
01.2 Фізика
01.3 Астрономія і космонавтика
01.4 Інформатика
02 Хімічні науки
03 Біологічні науки
04 Геологічні науки
05 Технічні науки
07 Історичні науки
08 Економічні науки
09 Філософські науки
10 Філологічні науки
11 Географічні науки
12 Юридичні науки

Реклама:

Ви знаходитесь тут: Головна ›› 10 Філологічні науки ›› Поетичне моделювання прекрасного в українському фольклорі: традиційний ідеал: автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.07 (частина 13)

 

Поетичне моделювання прекрасного в українському фольклорі: традиційний ідеал: автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.07 (частина 13)

У казках ідеальний герой завжди має позитивну мету й досягає її, утверджує добротворчість, любов і злагоду, соціальну активність,  справедливість, вірність. Як правило, цей герой проходить ряд ініціацій для формування Самості, становлення особистості й займає помітне місце в соціумі. Із ментальністю, ідеалом безпосередньо пов’язана патріотична складова фольклору. Ідеальною у фольклорі постає лише та людина, яка втілює ідею патріотизму, живе за законами честі, моральності, краси. Такий образ козака-запорожця, гайдамаки часів Коліївщини, історичної постаті – видатної особи: Богдана Хмельницького, Івана Богуна, Максима Кривоноса, Івана Сірка, Максима Залізняка, Олекси Довбуша, Устима Кармалюка. Рідний край, рідна віра, честь і слава – основні концепти, навколо яких твориться силове поле ідеального образу людини в українських народних думах та історичних піснях. Відтак завдяки поетичному моделюванню прекрасного формується ідеальний образ національного героя – захисника Вітчизни, лицаря, готового до самопожертви. У легендах, переказах, прислів’ях та приказках, думах, історичних піснях моделюється ідеальний типовий образ, котрий стає прикладом для наслідування й зберігається в народній пам’яті протягом століть.

У фольклорі традиційний ідеал людини має універсальний характер, охоплює різні сфери життєдіяльності жінок і чоловіків. Основна увага в них зосереджена на духовно-практичному осягненні світу за морально-етичними та естетичними законами й приписами. Ідеальною людина постає як з погляду фізіології (будова тіла, його краса й гармонія, врода), так і з погляду внутрішньої краси, ладу тіла з душею і духом. Надперсональність ідеалу втілюється в конкретні формули родинно- та соціально-побутового життя – своєрідний звід народних законів і порад, дотримання яких робить кожного щасливим, успішним, реалізованою особистістю.

У прислів’ях та приказках, весільному фольклорі, піснях про сімейне життя можна спостерегти поетичну модель руйнування ідеалу – повного (крах ілюзій) або часткового (форма компромісу, прагматичного мінімалізму). Те, що було спрямоване в майбутнє, бажане, можливе, раптом стає реальним, але не таким бажаним чи й зовсім не бажаним. Відповідно ідеал втрачає властивості мрії, високої мети, регулятивної оптимістичної функції й набуває своєрідного песимістичного статусу «заземлення», часом у формі пасивного протесту, «примирення», «терплячості», а подеколи – агресії та неприйняття.

Поетизація світу людини відбувалася через світ природи (образи космогонічні, рослин, тварин), яка була ідеальним зразком для наслідування. Пізнаючи природу, людина глибше пізнавала й саму себе, порівнювала стани й властивості довкілля із власним побутом, взаєминами між людьми, емоціями, почуттями, вчинками тощо. Це властиве найбільше обрядовій ліриці. Картина світу в піснях моделюється таким чином, щоб через природу відобразити життя людини в родині й суспільстві. Давні величальні пісні українців – колядки та щедрівки – яскраве свідчення органічного поєднання космічного й земного, природного й людського, сакрального й профанного. Величання – спосіб зображення традиційного ідеалу людини в образах переважно селянської хліборобської родини, представників трьох поколінь: старшого (дід і баба), середнього (батько й мати), молодшого (парубок, дівчина, діти). Важливим моментом у структурі такого величання є увага до пошанування культу предків і наближення людини до мрії. У колядках та щедрівках змальовується ідеальне сучасне та ще більш ідеальне майбутнє; герої як носії традиції опоетизовуються й стають ідеальними.

У поховальних голосіннях ідеалізується людина в минулому часі. Пам’ять про померлу людину зберігається вже не у формі образу-ідеалу, а лише у формі ідеалізованого образу. Цей образ пов’язаний передусім із реальним життям людини, з її самоздійсненням, взаєминами з родиною, суспільством. В оплакуванні померлих виокремлюється естетизована ідеалізація дитини, що має не лише ретроспективний характер, але й прогностичний. Останній момент стосується переконання про визначення ідеального місця для вічного перебування померлої дитини, а також усвідомлення власної гіркої долі плакальниці (як правило, матері). Культ предків та ідея безсмертя – основні складові моделей ідеального образу людини в поховальних голосіннях.

Дослідження традиційного ідеалу людини на прикладі таких фольклорних видів і жанрів, як казки, легенди, перекази, думи, історичні пісні, прислів’я та приказки, колядки та щедрівки, поховальні голосіння засвідчило наявність стійких фундаментальних соціонормативних компонентів, що в лоні народного світогляду відіграють не тільки роль стабілізатора духовно-культурного розвитку, своєрідної багатовікової матриці, але й співвідносяться зі сферою майбутнього, оптимізують її. Людина, таким чином, здобуває глибоку причетність як до світу минулого з культом предків, історичною пам’яттю, так і до світу майбутнього. Зображення ідеальної людини у фольклорі виправдане логікою народного світогляду турбуватися про неперервність роду, високість та міць духу, багатство душі, красу і вроду тіла.

 

 

Основні положення дисертації висвітлені у таких публікаціях:

1. Семененко В.П. Проблема ідеалізації казкового героя в українському фольклорі (традиція і фальсифікат) / Семененко В.П. Література. Фольклор. Проблеми поетики. – Вип.17. – К.: КНУ, 2003. – С.131-136.

         2. Семененко В.П. Ідеал краси в українській народній пісенності поч. ХІХ ст. (на матеріалах записів М. О. Максимовича) / Семененко В.П. Літературознавчі студії: Зб. наук. праць. – Вип.11. – К.: Вид. дім Дмитра Бураго, 2004. – С.365-368.

3. Семененко В.П. Фольклорні джерела ідеалів краси в творчості О. Довженка / Семененко В.П. Літературознавчі студії. – Вип.13. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2005. – С.331-336.

         4. Семененко В.П. Ідеальний образ дівчини в українському фольклорі (за матеріалами народних паремій) / Семененко В.П. Література. Фольклор. Проблеми поетики. – Вип.32. Присвячений 170-річчю від дня народження П. П. Чубинського. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2009. – С.376-383.

 

 
Існує щось рідкісніше, тонше, більш дивовижне, ніж обдарованість. Це здатність визнавати обдарованість інших.

Елберт ХАББАРД

  СЛОВО ГОЛОВИ СОЮЗУ
Вадим Герасимович

Будьмо собою і не зважаймо, що наш шлях крізь терни, адже він веде до немеркнучих зірок!

  ПРИЄДНАТИСЯ

Освіта та... новий погляд на освіту

Яндекс.Метрика

Освітній портал Коаліція українських неурядових організацій
Реклама:
    Copyright © 2005-2010 Офіційний сайт ВМГО "Союз обдарованої молоді" (СОМ) All rights reserved Cоздание сайтов