нас уже
4524
 
  UA   RU
 
ОГОЛОШЕННЯ Керівництво Знай наших
  ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ

Місія, завдання та форми діяльності
Наша історія
Відзнаки
Наглядова Рада
Експертна рада
Наші партнери
Золота медаль
Новини
ЗМІ про нас
Фотоальбом
Приєднатися
Контакти

  ВІТАЄМО З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ

  Служба підписки на Вісник обдарованої молоді

E-mail:
Ваше ім'я:
 

  ДІЯЛЬНІСТЬ

Законодавство

  ФАЙЛОВИЙ АРХІВ

Видання союзу обдарованої молоді
Науково-популярний журнал КРАЇНА ЗНАНЬ
01.1 Математика
01.2 Фізика
01.3 Астрономія і космонавтика
01.4 Інформатика
02 Хімічні науки
03 Біологічні науки
04 Геологічні науки
05 Технічні науки
07 Історичні науки
08 Економічні науки
09 Філософські науки
10 Філологічні науки
11 Географічні науки
12 Юридичні науки

Реклама:

Ви знаходитесь тут: Головна ›› 10 Філологічні науки ›› АВСТРІЙСЬКА МАЛА ПРОЗА ХХ СТОЛІТТЯ: ГЕНОЛОГІЧНА ПАРАДИГМА І ПРОБЛЕМИ РЕЦЕПЦІЇ: автореф. дис... док. філол. наук: 10.01.04 (частина 10)

 

АВСТРІЙСЬКА МАЛА ПРОЗА ХХ СТОЛІТТЯ: ГЕНОЛОГІЧНА ПАРАДИГМА І ПРОБЛЕМИ РЕЦЕПЦІЇ: автореф. дис... док. філол. наук: 10.01.04 (частина 10)

У підрозділі 2. 4. – „Мала проза: дієвість ознак національного, інонаціонального, універсального” – висвітлено особливості рецепції австрійської малої прози в загальноісторичному й художньому контексті, що охоплює тривалу часову дистанцію. Така парадигма розкриває зміст взаємодії літературних явищ як у позитивному, так і від’ємному світлі щодо пожвавлення, послаблення або ж цілковитої відсутності інформаційного та критично-оцінювального зацікавлення художніми надбаннями іншого народу.

Парадигма універсальних цінностей, що має трансцендентний характер та охоплює ознаки національного та інонаціонального, творить текстуалізовану художню світобудову з проекцією на її самобутність стосовно кожної етнокультурної ідентичності. Вона невіддільна від образно-мовної картини, яку репрезентує письменство того чи іншого народу. У німецькомовному просторі це ілюструє місткий духовний потенціал Галичини та Буковини як за епохи Австро-Угорської монархії, так і після її занепаду. Крім К. Е. Францоза, його носіями були такі прозаїки, як Л. А. Сіміґіновіч-Штауфе (римоване оповідання «Олександр Довбуш»), Л. Захер-Мазох (новели «Галицькі оповідання»), Н. Самуель (збірка оповідок «Культурні образки з життя євреїв у Галичині»), Г. Блументал (автобіографічний роман «Шлях юності»), С. Морґенштерн (збірка спогадів «В інший час. Роки юності в Східній Галичині»), А. Ґранах (автобіографічна оповідь «Ось іде людина»), Й. Рот (новела «Погруддя кайзера»), Я. Клайн-Гапараш (дилогія «Той, хто втікає від лева»), Ґ. Дроздовскі (спогади-нариси «Тоді в Чернівцях і довкола. Спогади старого австрійця»), М. Шпербер (трилогія «Немов сльоза в океані»), Г. В. Катц (мемуарний роман «Фішмани»), Р. Флінкер (роман «Чистилище»), О. Я. Таушіньскі (оповідання «Юнак на стовбурі»), Ґ. Реццорі (мініатюри «Магребінські розповіді»), А. Зєлінскі (оповідання «Провінціал»). Вони реконструюють хід еволюції культурної взаємодії між народами-сусідами. При цьому подібність або ж несхожість у зображенні художнього малюнку культури взаємин можна розглядати у вимірі суб’єктивних суджень, оцінок. Згадані твори побудовані переважно у формі спогадів, фіксуючи «дорогу реліквію» (Ґ. Дроздовскі). Про посилення критичних зацікавлень з боку українських реципієнтів художнім набутком німецькомовних авторів як вихідців з Галичини й Буковини свідчить той факт, що перекладні твори Е. Арнольд-Гольма, С. Германа, Ґ. Дроздовського та Л. А. Сіміґіновіч-Штауфе з’явилися, як показав аналіз, тільки в Україні. Для багатьох австрійських письменників властивий наратив, логічному упорядкуванню якого сприяє слов’янський мотив як транстекстуальний чинник. Він охоплює декодовані смисли, образи, колоритні акценти (оповідання «Бюст кайзера» Й. Рота; дія відбувається у галицькому селі Лопатини).

Опосередкованим засвоєнням в інонаціональному мистецькому середовищі маркована спадщина письменників, твори яких глибоко закорінені на специфіці регіонального ландшафту «малої батьківщини». До таких авторів належать Й. Аллрам, І. Бодмерсгоф та Е. Фітцбауер з Нижньої Австрії; Ґ. Штрайхер, Ю. Церцер та Р. Біллінґер з Верхньої Австрії; Г. Фраунґрубер, Р. Г. Барч, М. Вайнгандл, М. Мелл, Б. Ертлер, П. Ґроґґер та М. Вилґер зі Штирії; К. Шенгерр, Й. Ґ. Оберкофлер, Й. Лайтґеб та Ф. Пунт із Тіролю; Й. Віхнер, А. Велте, Н. Беер та Ґ. Фуссенеґґер із Форарлберґа; Й. Фроймбіхлер та О. Андерґассен із Зальцбурґа; Ф. Ґаґерн та Й. Ф. Перконіґ із Каринтії. З огляду на наступність досвіду їхні пошуки мають дотичність – на рівні ідейно-естетичного впливу – до літературної течії «гайматкунст». Вона досягла в німецькомовному просторі свого найбільшого розвитку у 1890–1910 рр. Йдеться про таку традицію, що характеризує духовні змагання австрійського народу як суб’єкту, власне, у замкненому просторі окремо взятої провінції, наприклад, Нижньої Австрії, Верхньої Австрії, Тіролю, Штирії, Каринтії. Тому різножанрові твори (драми, романи, оповідання, новели, вірші) більшості з названих письменників засновані на моделюванні вмотивованих комунікативних ситуацій між австрійцями, з одного боку, та словенцями, хорватами, чехами, словаками, італійцями, угорцями – з іншого. Загалом художній почерк цілої плеяди авторів – від Й. Віхнера до Е. Фітцбауера – суголосний настроєвості доби та тих знакових подій, що припали на їхнє життя. Все це – основа для естетичних цінностей та їхнього осмислення в умовах протистояння особистості та суперечливого часу. А питання трансцендентних вартостей робить усталеним окреслення рис національної ментальності. Це постає особливо злободенним на зламі ХХ–ХХІ ст. у зв’язку з глобалізаційними проривами. Неізольованість ланцюгу наступності досвіду підтверджує і творчість представників новітньої генерації, більшість з яких (А. Зєлінскі, З. Бекер, Р. Кнапп, М. Ставаріч, С. Стругар, Ґ. Таборі) прибула до Австрії з країн, що входили до організму Австро-Угорської монархії. Витоки цієї традиції закладені в екстериторіальних центрах німецькомовного ареалу. Вони утвердилися наприкінці ХІХ ст. у таких містах, як Чернівці, Львів, Краків, а також Прага.

Важко переоцінити значення вихідців з етнічно неавстрійських земель у справі пожвавлення австрійсько-німецької, австрійсько-чеської, австрійсько-єврейської, австрійсько-російської, австрійсько-української взаємодії. Максимальних зусиль для утвердження цього багатовимірного процесу доклав Р. М. Рільке. Його світовідчуття віддзеркалює причетність до тривог як окремої особистості, так і всього людства. Для малої прози Р. М. Рільке характерною є концентрація на порухах внутрішнього світу людини. Вона піддана небезпеці втратити своє моральне обличчя, залишившись віч-на-віч з конфліктами й протиріччями навколишнього середовища. Їхня домінуюча концепція проступає у філософському регістрі з проекцією на обстоювання морально-етичних ідеалів. Поетику новели «Пісня про кохання і смерть корнета Крістофа Рільке» підсилює вплив магічно-казкової художньо-естетичної парадигми передусім пізнього німецького романтизму. Вона характерна для таких зразків малої епічної форми, як «Петер Лебрехт. Звичайна історія» Л. Тіка; «Кавалер Ґлюк. Спогад з 1908 року», «Золотий горнець» Е. Т. А. Гофмана; «Декілька горе-мірошників та угорських національних портретів», «Оповідка про бравого Касперля та вродливу Аннерль» К. Брентано; «Ізабелла Єгипетська. Перше кохання юного кайзера Карла П’ятого», «Розквартирування у будинку пастора. Оповідка з останньої війни» А. Арніма; «Із життя одного гульвіси» Й. Айхендорфа.

 

 
Існує щось рідкісніше, тонше, більш дивовижне, ніж обдарованість. Це здатність визнавати обдарованість інших.

Елберт ХАББАРД

  СЛОВО ГОЛОВИ СОЮЗУ
Вадим Герасимович

Будьмо собою і не зважаймо, що наш шлях крізь терни, адже він веде до немеркнучих зірок!

  ПРИЄДНАТИСЯ

Освіта та... новий погляд на освіту

Яндекс.Метрика

Освітній портал Коаліція українських неурядових організацій
Реклама:
    Copyright © 2005-2010 Офіційний сайт ВМГО "Союз обдарованої молоді" (СОМ) All rights reserved Cоздание сайтов